Радянський джаз 30-х: Л. Утьосов, державні, комерційні оркестри – 2 частина

Важливим пропагандистом джазу став кінематограф – кф. «Веселі хлоп’ята» (1934 р.) [1,68] одночасно в продаж надійшли ноти та платівки оркестр Утьосова з «Теа-джаз» перейменовано у «Веселі хлопці». Неймовірна популярність і по сьогоднішній день пісень «Марш веселих хлопців», «Серце» «Я весь горю» музика В. Дунаєвського , слова Ст. Лебедєва-Кумача. З цього часу пісня займає чільну роль у концертній програмі [1,70]. Висуваються й ін. композитори – «Партизан Железняк» М. Блантер, «Полюшко» Л. Кніппер, «Тачанка» та Гренада» К. Лістова, «Були два друга» С. Германова, «Козача кавалерійська» Ст. Соловйова-Сєдого, а також пісні союзних республік «Суліко». Величезний вплив масово-політичної пісні. З джазовими оркестрами починає працювати Д. Шостакович.

В одному такому «Джаз на Заході і в СРСР» збирався зведений оркестр «Ленінградський теа-джаз» з музикантів Джаз-капели і теа-джаз Утьосова. У першому відділенні «Джаз на Заході» популярні п’єси Заходу. У другому «Джаз в СРСР» – «Російська рапсодії» Дунаєвського і його джаз-фантазії (можливо це чисто радянський новий жанр) «Євгенія Онєгіна» і «Садко». «Сюїта для джазу» А. Животова і в ув’язненні «Теа-джаз» Утьосова з хором Державної академічною капелою виконали «Баладу інвалідам війни», «Баладу збирачів бавовни», «Пісню китайського торговця» і «Хвалу партії».

Всі аранжування різних оркестрів писалися близькими до диксилендам. Основний упор робився на тутті. Склади типові або так звані «потрійні» . У деяких «Джаз-капели» Лансберга 4-ре саксофона. Змінюються інструменти туба на контрабас, банджо на гітару. Зростає кількість вітчизняних аранжувань і п’єс (переважно танцювальної музики), але якість гри у джазовій манері ще на низькому рівні. Навчання і перекладення на ноти п’єс іноземних біг-бендів відбувається з пластинок у вигляді «знімання» – це є єдиним джерелом і школою.

Випускається збірники інструментальної музики для джаз-оркестру («не пісеньки-фокстроти, а серйозні оркестрові твори» [1, 78] основним автором був Ст. Кнушевицький, він же і став керівником створеного Держ. джаз-оркестру, що спричинило за собою певну «симфонизацию джазу» [1, 78]. Переваги віддавалася інструментальним п’єсами в основному радянських композиторів (виступали без диригента). З оркестром працює Д. Шостакович. З 1940-го р оркестр очолює А. Варламов, художнім керівником режисер малого театру Н. Волконський «Він давав музикантам уроки танцю, гімнастики – потрібно розвинути пластичність, розкріпачити ритміку». «Через півроку оркестр вже не можна було впізнати [1, 81]. Рівнозначний колектив «джаз-оркестр Всесоюзного радіокомітету» («оркестр солістів» [1, 84] створений в 1938 р. перші півроку керував А.с Варламов, після А. Цфасман. В оркестрі було три тромбона і 3-й труби і всі 5-ть саксофонів. Другим був аранжувальником радіотехнік А. Арский. Виступав на радіо, також в ресторані «Москва», який став «головною джазової майданчиком столиці» [1,82]. Відзначається професійний підхід до репетиционному процесу. 50/50 пісні радянських і зарубіжних авторів, але у власних аранжуваннях. Вагома частина інструментальної музики. Провідну роль займає А. В. Варламов. Перший оркестр у 1933 р. незабаром стає стандартним (+ тр, трб, сакс=10 чол ). Оркестр виступав з американською співачкою Целестиной Коол. Оркестр Я. Скоморовського (трубач-симфоніст з оркестру Л. Утьосова) виступав у ресторанах, був запрошений в штат Ленінградського радіо. У період 1934-36 рр. записують музику Дунаєвського до кф «Цирк» (пісня про Батьківщину»), «Воротар» (Спортивний марш), марші і танцювальні мелодії «Діти капітана Гранта», «Шукачі щастя, Шлях корабля», «Дівчина поспішає на побачення». Продовжує творчість А. Цфасман (переважно в ресторані) (10-ть чол.) по манері близький до диксиленду (як і багато інших ). У 1936 р. з’являється контрабас, скрипка, гітара і акордеон (склад постійно змінюється). «Програма стає більш естрадної, але диксилендовая практика не пройшла» [1, 48]. Створюються відомі твори «Невдале побачення», «Звуки джазу» (асоціації – нагадує гармонію «I can’t Give You»).