Що таке джазовий вокал в професйному співі у сучасній музіці
В академічному співі небажаною є надто велика вібрація звуку, пікільки це псує сприйняття його основного тону. В джазовому співі вібрація туку — це один з основних виражальних засобів, який надає інтонуванню особливу експресію; причому, інтервал вібрато у джазі може змінюватись.
В академічному співі не допускається детонація звучання, тобто фальшиве інтонування. У джазовому вокалі детонація звуку — це також виражальний засіб, який отримав свою назву та графічну ознаку — Веnd!
В академічному співі недопустимі так звані носові звуки. В джазовому співі такий прийом є можливим і досить часто впроваджується. Наприклад, джазовий співак може уривок пісні або навіть всю пісню виконати саме таким носовим звуком, імітуючи тембр саксофону чи труби із сурдиною.
Одним із постулатів в академічній школі співу є вимога щодо природного тембру. В джазовому виконавстві співак може впроваджувати тембральне забарвлення, яке, на його думку, найкраще передає зміст твору. Темброва шкала джазового співу дуже різноманітна і охоплює значний діапазон тембрового варіювання (наприклад, хриплий, носовий, горловий, глухий, тощо).
В академічній вокальній школі спів відбувається на голосних звуках, які звучать наповнено та благородно. В джазовому вокалі виконання може здійснюватись як на голосних, так і на приголосних звуках.
В академічній вокальній педагогіці не допускаються неточні моменти початку та закінчення фрази. Відносно джазу ми можемо зауважити, що точний вступ та закінчення музичних фраз небажані. Вся метро-ритмічна структура джазу побудована на постійних відхиленнях від точної ритмічної пульсації (більш за все це випередження долів метру). Такий прийом отримав назву оії-Ьеаі і існує яку вокальній, так і в інструментальній музиці.
В академічному співі небажаним є зловживання вокальним прийомом рогіашепіо, £ІІ35апоо, а також форшлаги, тощо. У джазій музиці, як в інструментальній, так і вокальній, такі прийоми є цілою низкою звуковисотпого інтонування, яка охоплює найрізноманітніші засоби вимови.
Процес джазового виконання , так само як академічного, мусить бути пов’язаний із вирішенням завдань щодо вірної роботи голосового апарату під час звукоутворення, чіткою співочою артикуляцією та дикцією. В процесі навчання повинні впроваджуватися вокальні вправи, які спрямовані на досягнення суто специфічних виконавських прийомів, а саме: на характерне для джазу вібрато, гліссандо, фальцет, шепіт, надрив, розвиток скету -різноманітних вправ зі змінами складів, тощо.
Вокальні вправи утворюють та розвивають навички спрямування свідомості учня на певний музичний образ, характер. Адже джазове мистецтво є образно-інтонаційним і важливо, щоб учень з самого початкового етапу навчання розумів цю образну мову. Тому мета комплексного застосування виражальних засобів спрямована на те. щоб учень з першого моменту співу поєднав два етапи роботи — технічний та образно-художній.
