[message]Початок статті
– Класичний джаз: дефініція понять, термінологія, періоди становлення – 1 частина
– Класичний джаз: новорлеанский, чиказький стилі – 2 частина [/su_note]
Білий джаз-бенд класичного джазу - диксиленд (dixieland)
Третій стиль класичного джазу – диксиленд не був продовженням або передує перших двох перерахованих вище. «Диксиленд (dixieland) – назва джазових ансамблів новоорлеанського стилю, що складаються з білих музикантів» [3, 45]. Тобто період його існування ідентичний новоорлеанскому стилю. У зв’язку з расовою дискримінацією білі музиканти не хотіли, щоб їх колективи носили назви таке ж, як і чорні – новоорлеанские, «це ставило їх в одну ногу з негритянскими виконавцями, які грали в цьому стилі» [3, 45]. Точні витоки цього терміна не ясні і донині. Існує кілька версій: нібито «Назва походить від поширеного в американському фольклорі позначення Півдня США» [3, 45]; можливо з-за лінії Мейсона – Діксона, розмежовувала Північ і Південь; за ще однією версією з виходом 10-ти долоровой банкноти з правом обігу на Півдні на якій чітко було надруковано слово «dix».

Диксиленд (Dixieland), білий джаз-бенд

«Спочатку білі ансамблі не відрізнялися від негритянських як за манерою виконання, так і по інструментальному складу», (існує думка, що вони копіювали манеру чорних), але пізніше «ширше, ніж у негритянських ансамблях стали використовувати елементи європейської композиторської техніки. Змінилася манера звуковидобування, мелодійна лінія стала більш плавною. Для диксиленду характерний ритм ту біт з акцентами на другій і четвертій частинах» [3, 45]. Отже, диксиленди пішли по своєму відокремленому шляху розвитку з орієнтиром і впливом попередніх традицій білого населення. Ще можна відзначити, що «Диксиленди раніше негритянських колективів отримували популярність за межами Півдня США і сприяли поширенню джазу» [3, 46].

Класичний джаз на сьогоднішній день представляє значимість, передусім з теоретичної точки зору, як історичний етапи становлення та розвитку джазу в курсі лекцій для студентів середніх і вищих навчальних закладів, орієнтованих на естрадну музику. Ознайомлення з джазом починається, насамперед, з початкового етапу його розвитку. В умовах ретельного вивчення більш пізніх стилів – класичний джаз цікавий, як попередній стиль, що заклав основи, нехай трансформувалися, але використовуються і в подальшому в інших стилю. Окремі ознаки ми можемо спостерігати, і у всій естрадної музики, в багатьох її напрямків, для яких джаз є – базової предтечею. Так само з точки зору практичної гри.

Нерідко на сучасному етапі створюються колективи, які відроджують стилі класичного джазу (новоорлеанський, чиказький, диксиленд), навіть сучасне трактування, як прогресивні новаторські експерименти і знахідки, не зможуть забезпечити високого професійного рівня без глибоких знань і використання їх в роботі специфіки виконання даних стилів.

Визначальним фактором будь-якого стилю є: взаємодія інструментів, груп між собою, адже поліфонічна фактура новоорлеанського стилю відрізняється своєю колективною імпровізацією від того ж чиказького стилю, явно тяжіє до гамофонно-гармонійної і диксиленду з елементами ближче до європейської техніки, не кажучи вже про наступних стилях джазу. Побудова імпровізації має свої закономірності. Неможливо грати імпровізацію в диксиленді так само, як в стилі бі-боп або кул і так далі. Помітне розходження в обіграванні тонів акорду, використанні тривалостей, сама форма імпровізації інша і гармонійна взаємодія послідовностей.

Рекомендуємо для наочного осмислення
Джаз-бенди Компанії АртМуз

Джаз-бенди новоорлеанского, чиказького і сучасних стилів

Перейти
Ще один безперечний факт полягає в тому, що навчання, взагалі-то і не тільки в джазі, відбувається за схемою – від простого до складного, тобто для досягнення сучасного рівня виконавства потрібно спочатку осягнути ази з початкового етапу формування джазу, і методично пройти, і освоїти всі попередні стилі. Тільки після цього можна говорити про кваліфіковано підготовленому фахівця високого професійного рівня.

Використана література:

  1. Овчинников Е. В. Історія джазу Випуск 1 – М.; Музика, 1994. – 240 с.
  2. Откидач Ст. Музична эстрада: Словник – Харків.; Видавець І. Ст. Якубенко, 2004.– 445 с. 445
  3. Симоненко В. Лексикон джазу – К.; Муз. Україна, 1981. – 112 с.
  4. Словник іноземних слів / 14-е изд., испр. – М.; Російська мова, 1987. – 608 с.
  5. Юцевич Ю. Словник музичних термінів – К.; Муз. Україна, 1988. – 263 с.
☎ Зв'язатися з нами / ✎ Залишити відгук

Схожі: