Початок в Класичний джаз: дефініції понять, термінологія, періоди становлення – 1 частина

Традиційний склад джаз-бенду в період чиказького стилю класичного джазу
«Новоорлеанський джаз (New Orleans Jazz) – історично перший стиль джазу. Розвинувся на рубежі ХІ – XX ст. на Півдні США, центром якого є портове місто, розташоване в дельті річки Міссісіпі – Новий Орлеан (штат Луїзіана), звідки і походить назва стилю» [3, 59].

“Новоорлеанський стиль” пов’язують, насамперед, з виникненням розвинених інструментально-ансамблиевых форм негритянського музикування, які прийшли на зміну вокально-фольклорним жанрам з примітивним інструментальним супроводом.

Новоорлеанський стиль


  • Для новоорлеанського джазу характерна колективна імпровізація, де головну партію виконує корнет на тлі басової функції тромбона, а кларнет «обвиває» їх орнаментальними переплетеннями» [2, 267-268]. Тобто явні ознаки поліфонічної фактури у сольних інструментів, у протистоянні ритмічної пульсації ритм групи (банджо, тубі і ударних).
  • «Спочатку в акомпанементі акцентировались 1-я і 3-я частки такту».
  • «З часом акценти змістилися на 2-ю і 4-ю частки такту. Гармонійний мова новоорлеанського джазу простий і використовує головним чином тризвуки» [3, 59].
  • Чиказький стиль та його особливості


    З «знищенням» в 1917 році кварталу Сторвилл в Новому Орлеані, основного місця життєдіяльності джазу, відбувається масове переселення чорних музикантів у пошуках роботи на північ країни, «завдяки чому чиказькі білі музиканти познайомилися з новоорлеанским джазом та з часом піддали його трансформації» [3, 101]. Так виникає інший стиль – Чиказький джаз (Chicago jazz).

  • “…розвинувся на початку 20-х рр. в Чикаго і згодом поширився на Півночі США. У чиказькому джазі колективна імпровізація, характерна для новоорлеанського стилю, поступилася місцем гомофонному принципом і сольної імпровізації.
  • Сміливіше вводилася аранжування, більш довгими стали сольні партії” [3, 101], “Сталися так само зміни в ритміці: замість 1-й 3-й долей такту стали акцентувати 2-ю і 4-ю” [3, 102].
  • Змінюється склад оркестру: замість корнета стала використовуватися труба, гітара замінила банджо і контрабас тубу.
  • Пізніше з’явився саксофон і фортепіано, розширився репертуар, тим самим наголошується яскрава тенденція до прогресу.
  • Продовження в Класичний джаз: диксиленди (dixieland), "білі" джаз-бенди - частина 3 

    Приклади джаз-бендів новоорлеанського і чиказького стилів класичного джазу

    Використана література:


    1. Овчинников Е. В. Історія джазу Випуск 1 – М.; Музика, 1994. – 240 с.
    2. Откидач Ст. Музична эстрада: Словник – Харків.; Видавець І. Ст. Якубенко, 2004.– 445 с. 445
    3. Симоненко В. Лексикон джазу – К.; Муз. Україна, 1981. – 112 с.
    4. Словник іноземних слів / 14-е изд., испр. – М.; Російська мова, 1987. – 608 с.
    5. Юцевич Ю. Словник музичних термінів – К.; Муз. Україна, 1988. – 263 с.