Перший оркестр був організований у 1922 році «Перший в РРФСР ексцентричний оркестр – джаз-банд Валентина Парнаха». 6-ть чоловік – тромбоніст (або саксофоніст), ксилофонист, піаніст, банджист, барабанщик (в арсенал входили гудки, клаксон, брязкальця, дзвінки і мідні тарілки) і диригент, який грав на тріскачках, в театрі додалася скрипка, пізніше англійський ріжок. Петров зазначає, що
він підійшов до джазу ось саме з боку танцю і живопису» [2, 16].
Властива яскраво виражена ексцентрична, театралізована манера виконання, відображало уявлення про джаз в цілому, що існувала в той час.
З американського джазу відомі лише перші записи архаїчного новоорлеанського стилю. Важке вельми близьке до духовим маршів, звучання. Так, що музично ми були в якійсь мірі новоорлеанцами. Але на свій особливий лад [2, 19].
Радянський джаз на зорі, перші оркестри, джазмени 20-х ХХ ст., тенденції, очобенности
Виступи “дазменов” проходили на концертних майданчиках, як доповнення до лекцій і більшою мірою в театрі, як музика, яка виконує ілюструє (прикладну) роль. Наприклад, у виставі Ст. Е. Мейєрхольда «Д. Е.» («Дайош Європу» В. Эгенбергу [2, 19]), участь музиканти виконували свою програму – фокстроти, шиммі і ін. танцювальні мелодії в ексцентричній манері [1, 11], але з часу, місця та функцій це було не зафіксовано і не постійним, тобто змінювалося і, після стало взагалі не затребуваним (до речі сьогодні ця практика повертається на заходах, наприклад на корпоративах ). Також у 1923 р. брав участь в карнавальному ході на сільськогосподарській виставці (1-е виступ у державних урочистостях, чого не було на Заході). 1924 р для делегатів V-го конгресу Комінтерну. Сам організатор був професіональним музикантом (або взагалі не музикантом, отже, про якому або професійної організації і виконання не могло бути й мови.
Культура виконання відображала існував стереотип про джаз (культурі), яка черпає інформацію з вітчизняної ідеологічної пропаганди, рідкісних суб’єктивних судженнях, чуток, а також з наявною контрабанди музичного і літературного матеріалу.
Слабкий світло пролили гастролі в 1926 р ансамблю Луїса Мітчелла «Jazz Kings» та квінтет тромбоніста Френка Уитерса (16), а також гастролював по Європі негритянський оркестр Семмі Вудінга, до складу якого входили кардебалет, співаки, чечеточники (рекомендуємо подивитися стор. з джаз-бендами ). Негативна оцінка джазового мистецтва. (Муз. Танцзалів, мюзик-холів цирку тощо), але реакція музичної громадськість і була досить активно, нехай у протистоянні. У професійній сфері «Перший експериментальний камерний синтетичний ансамбль» – група музикантів-консерваторцев на чолі з видатним театральним режисером, в минулому піаністом Ст. Л. Варпаховський. 19-ть осіб «володіли в цілому 124 інструментами» в колонному залі з ними співав В. С. Козловський. Виконувалися твори академічної музики, але у власних аранжуваннях – фуги В. Баха, «Скороминущості» С. Прокоф’єва, а також фокстроти Юманса, Керна.
Професійний джаз в СРСР.
У Москві 1-й «Амаджаз» під керівництвом піаніста А. Цфасмана – 2 саксофона (баритон і альт, замінні кларнетами і сопрано), труба, тромбон, банджо, барабан і фортепіано (субсидировался напівприватним видавництвом «АМА», виступав в цілях реклами). Виступали в клубах, фає кінотеатрів, ресторанах, по радіо, запис пластинок. Виконували модну танцювальну музику власне оркестровані, а також свої власні композиції (перший досвід сов. композиторів у джазі). У Ленінграді 1927 р піаніст і диригент (пізніше в 1932 р організував в Петрозаводську 1-й симфонічний оркестр) Л. Теплицький після відрядження до Нью-Йорка та Філадельфії організував «Перший концертний джаз-бенд». До складу входили заслужені артисти (труби, тромбон, 4 саксофона – сопрано, альт, тенор + кларнет, гобой + англ. ріжок, 2-е скрипки і ритм-група – туба, банджо, барабан і фортепіано) внаслідок чого виконання було високопрофесійним, але з явним відсутністю джазових традицій і школи гри. Колектив був орієнтований на виконання в стилі «sweet music» в стилі оркестру П. Уайтмана. В репертуарі популярні джазові композиції (Гершвіна, Дональдсона), «невибагливі танцювальні п’єси, комічні обробки мелодій з «Золотого півника» та п’єс Листа. В оркестровках переважали туттийные звучання, всі інструменти, як правило, грали одночасно». «слухати поспіль виконання джазу було утомливо. Тому оркестрові номери чергувалися сольними»[28].
Л. Теплицький перший ввів джаз в концертні зали. 1928 р. там же почав грати джаз-банд Бориса Крупышева (12 музикантів багато, з яких визнані вже віртуози). Використовувалися різні шумові і «дивовижні інструменти» – осумбрино гуманофоне і раковини, яким відводилося помітне місце у виконанні сольних партій. В репертуарі була всього одне вітчизняне твір Б. Крупышева «Джаз-марш».
Дітище Р. Лендсберга (інженера-теплотехніка, непогано володів роялем) спільно з Б. Крупышевым ансамбль «Ленінградська джазова капела», який перший почав «першим створювати радянський джазовий репертуар»[1, 32]. 1-е выступлениев 1929 р. в Товаристві друзів камерної музики. Спочатку виконувалися друковані оркестровки «полуджазовых оркестрів» Англії (Дж. Хілтона, Р. Холу і Дж. Пейна). З часом з оркестром почали співпрацювати професійні композитори і стали створюватися власні аранжування «Джазова сюїта» А. Животова, «Джаз-лихоманка» Р. Терпиловского, «Піонерська ідея» С. Кагана, «Я самотній» Н. Мінха, також виконували твори симфоністів «Історію солдата» В. Стравінського, «Поема» З. Фибиха. Колектив багато гастролював по країні. Успіх викликав появу багатьох самодіяльних колективів такого ж плану. У 1930 р. керівником став С. Каган, 1933-34 рр. капела стає штатним оркестром Ленінградського радіо. Виконує п’єси С. Кагана, Н. Мінха… цикл пісень Р. Терпиловского На вірші негритянського поета Ленгстона Хьюза. 1934г. знову оркестр очолює Р. Лендсберг додається 4-й саксофон (3-й альта+тенор), замість банджо і туби гітара та контрабас. Була 1-я така велика гастрольна поїздка по країні джазового колективу. В 1935р. термін договору закінчився, і капела припинила існування.Б. Курпышев в 1930 р. у своєму оркестрі «Блакитний джаз» продовжив «гавайську лінію», розпочату ще в «Джазової капелі». В складі не було мідних, але вважався «потрійним» (3-і саксофона, три гавайські гітари, піаніст і барабанщик).
Оркестр А. Цфасмана АМА-джаз
Оркестри А. ЦФАСМАНА, Р. ЛАНДСБЕРГА, А. ЛЬВОВА-ВЕЛЬЯМІНОВА
У 1928 р. під враженням від оркестру Теда Льюїса створює свій (з 10-ти осіб 2 труби, тромбон, 3 саксофона і ритм-група) – актор Л. Круч. Згодом названий за назвою першого концерту «Теа-джаз»Театралізація оркестру помітно відрізняла від інших професійних колективів. Виконувалися як американські шлягери (нерідко перероблені на російську мову) танцювального і сентиментального плану, так і блатні пісеньки (з вистав…), популярні романси. Від співпраці з Дунаєвським з’являються 4-ре рапсодії – Радянська, Російська, українська і єврейська, переробляється академічна музика – Пісня індійського гостя з «Садко», пісенька «Ріголетто», джаз-фантазія «Євгеній Онєгін». Всі перераховані вище аранжування мають комедійно-развлекателную смислове навантаження і разом таким же типовим поведінкою артистів на сцені створює гармонійну картину. Утьосов заклав основи нового жанру на вітчизняній естраді.У 20-ті роки активну участь у пропаганді джазового мистецтва, в тому числі і оркестрового, брав, охрещений Р. Терпиловским, як перший теоретик радянського джазу – офіцер морського флоту С. А. Колбасьев.
Слід зауважити, що радянський джаз формувався в умовах негативного до себе ставлення, його ототожнювали як «потворним явищем комерційної естради, фокстротом, з ресторанним ураганом» [1, 29]. Ідеологічна підгрунтя протистояння влади (формировавшей громадську думку, всілякими пропагандистськими методами) не тільки в тому, що ця музика з-за океану (табору протилежної політичної системи), але і ототожнюючи її з елементом ворогуючої системи в області комерції (ділки в епоху Непу активно «паразитували» в різних сферах музичної індустрії) і тому «в «джазі» бачили засіб наживи або просто танцювальну музику» [1, 31]. Особливо протистояла РАПМ.
Тим не менш, джаз викликав величезний інтерес як у колах інтелігенції, в тому числі і у професійних музикантів у вигляді концертних виступів нерідко з доповіддю спочатку, з елементами театралізації у виставах, на приватних вечірках (клубах). Поціновувачі джазу виявляли до нього інтерес, як до равнозначному відгалуження в світовій музичній культурі, так і в обивательських кола у сфері розважального жанру. До репертуару входили в основному твори іноземних авторів. Техніка виконання отдаленна, нагадувала подобу правильної джазової інтерпретації, відсутність солістів імпровізаторів, велика частка оркестрів з елементами театралізації та використання нестандартних всіляких інструментів.
