Джазовий вокал, професійний спів у сучасній музиці

Останнім часом інтерес до професійного джазового співу значно зріс, проте питання його методичного підґрунтя залишається відкритим. Найактуальнішою є та частина цього питання, яка пов’язана з початковим етапом вокального виховання майбутніх джазових співаків. Очевидно, що розв’язання цього питання міститься у специфіці виконавських завдань джазового вокаліста, пов’язаних із певними стилістичними вимогами. Проаналізуємо найяскравіші якості вокально-джазового виконавства порівняно з академічним.

Що таке джазовий вокал у професійному співі та сучасній музиці

В академічному співі небажаною є надто велика вібрація звуку, оскільки це псує сприйняття його основного тону. У джазовому співі вібрація звуку — один з основних виражальних засобів, який надає інтонуванню особливої експресії; причому інтервал вібрато у джазі може змінюватися.

В академічному співі не допускається детонація звучання, тобто фальшиве інтонування. У джазовому вокалі детонація звуку — це також виражальний засіб, який отримав свою назву та графічну ознаку — Bend.

В академічному співі недопустимі так звані носові звуки. У джазовому співі такий прийом можливий і досить часто використовується. Наприклад, джазовий співак може уривок пісні або навіть усю пісню виконати саме таким носовим звуком, імітуючи тембр саксофона чи труби із сурдиною.

Одним із постулатів академічної школи співу є вимога природного тембру. У джазовому виконавстві співак може впроваджувати тембральне забарвлення, яке, на його думку, найкраще передає зміст твору. Темброва шкала джазового співу дуже різноманітна й охоплює широкий діапазон тембрового варіювання: хриплий, носовий, горловий, глухий тощо.

В академічній вокальній школі спів відбувається на голосних звуках, які звучать наповнено та благородно. У джазовому вокалі виконання може здійснюватися як на голосних, так і на приголосних звуках.

В академічній вокальній педагогіці не допускаються неточні моменти початку та закінчення фрази. Щодо джазу можемо зауважити, що надто точний вступ і завершення музичних фраз небажані. Вся метро-ритмічна структура джазу побудована на постійних відхиленнях від точної ритмічної пульсації, найбільше — на випередженні долей метру. Такий прийом отримав назву off-beat і існує як у вокальній, так і в інструментальній музиці.

В академічному співі небажаним є зловживання вокальними прийомами portamento, glissando, а також форшлагами тощо. У джазовій музиці, як інструментальній, так і вокальній, такі прийоми є цілою низкою звуковисотного інтонування, яка охоплює найрізноманітніші засоби вимови.

Процес джазового виконання, так само як академічного, мусить бути пов’язаний із вирішенням завдань правильної роботи голосового апарату під час звукоутворення, чіткої співочої артикуляції та дикції. У процесі навчання повинні впроваджуватися вокальні вправи, спрямовані на досягнення суто специфічних виконавських прийомів, а саме: характерного для джазу вібрато, глісандо, фальцету, шепоту, надриву, розвитку скету, різноманітних вправ зі змінами складів тощо.

Вокальні вправи формують і розвивають навички спрямування свідомості учня на певний музичний образ і характер. Адже джазове мистецтво є образно-інтонаційним, і важливо, щоб учень із самого початкового етапу навчання розумів цю образну мову. Тому мета комплексного застосування виражальних засобів спрямована на те, щоб учень з першого моменту співу поєднав два етапи роботи — технічний та образно-художній.